Что-то я ничего не понял, это же полоскание кастрюли в той же воде, которая слилась после первого ополаскивания.

Це тільки для моніторинга накопичення солей в субстраті.

Всім доброго дня!
Олександр, якщо цікавить накопичення солей в субстраті, то, можливо краще поставити експеримент на горщику з субстратом, але без рослини. Пролити субстрат розчином добрива (чи замочити в розчині добрив), а потім, після просихання чи ні, проливати певною кількістю демінералізованої води. Процедуру “вимивання ”можна проводити декілька разів, до припинення суттєвої зміни TDS.
Я так розумію, це Ви робите щоб підібрати потрібну послідовність поливів з добривом? Так все це можна підібрати емпірично, по поведінці рослин. В цієї темі, десь на 7-9 сторінці описані негативні наслідки недоотримання рослинами поживних речовин.
Вважаю, що пористі субстрати здатні довго утримувати солі. Іонообмінні властивості, якщо вони є, тут нідочого. Банально розчин попадає в капіляри і вимити його з них складно.
Десь читав про методику, де пористий субстрат замочують в розчин біогумусу, він акумулює поживні речовини і потім віддає рослинам декілька років.
Тема гравійки для мене цікава. Я бачу в ній можливість економити свій час, замовивши велику кількість того ж цеоліту, а не збирати гранітну крихту на р.Дніпро та їздити до крамниці за біогумусом. Але останні сторінки теми почали мене напружувати пошуком філософського каменю- ідеального добрива.

Так, ви правий. Ваше пояснення збідніння поливного рочину на солі, очевидно, ближче до реальності, теж думаю що вплив йонообмінних процесів тут незначний, чи то повністю відсутній (це більше наводилось, як приклад можливих причин зменшення кількості солей). Що до проміжних замірів TDS. Так, я просто перевіряю свою схему поливу і не хочу щоб солі надмірно накопичувались при наступних поливах. Запропонована вами схема, звичайно, дозволить краще оцінити як пористий субстрат накопичує/віддає добрива. Проте для мене більш важливо оцінити систему в цілому, бо я вважаю що підхід з постійним поливом свіжим розчином добрив краще за схему з накопиченням солей у субстраті (хоча вона спрощує полив і майже напевне підійде рослинам з повільним ростом).
Відносно цього є кілька аргументів, які мені здаються важливими:
- різні рослини по різному споживають солі з субстрату, тому неможливо передбачити коли виникне дефіцит чи негативні ефекти взаємовпливу елементів при поглинанні,
- початкова концентрація може бути зависокою для певних рослин
- є більш досконалі схеми з повільним вивільненням добрив, наприклад застосування осмокоту чи подібних продуктів.
На рахунок емпіричного підходу, думаю, кактуси занадто цінні об'єкти для експериментів з елементним дефіцитом і як і інші сукуленти (в теорії) доволі повільно реагують на зміну умов живлення, що не дозволяє оперативно реагувати на проблеми. Також важливо, що любительська спільнота вже має достатньо досвіду гравійки, це дозволяє підібрати схему поливу без накопичення значного індивідуального досвіду.

Пошуком добривного філософського каменю не займаємось , хоча так могло і здатися. Вважаю, що добриво має просто відповідати доволі умовним якостям: бути елементно повноцінним, містити відносно низькі концентрації азоту і високі калію, і застосовуватися в правильній кількості з врахуванням умов культивування (цей момент викликає всюди найбільші обговорення). Таким критеріям відповідає велика кількість добрив на ринку (в цій темі називали лише найпопулярніші в середовищі колекціонерів). Подібним чином справи полягають і у випадку з субстратом, адекватних варіантів більше ніж 1-2.

Гравійки дійсно спрощує догляд. Вироблена схема поливів і універсальний субстрат (придатний для повторного використання) роблять догляд за рослинами досить стереотипним, особливо для тих хто не гуру у ґрунтосумішах. Правда при читанні даної теми може скластись протилежне враження.

Ні, Олександре, я не мав на увазі, що гравійка спрощує догляд. Я писав, що гравійка, можливо, дозволить економити свій час. На даний момент це для мене один з головних критеріїв. Більшість рослин у мене росте у грунтосуміші, і повірте, не треба бути якимось гуру для цього. Вибір складу грунтосуміші не складніший за підбір співвідношення пористих та не пористих складових та фракційного складу гравійки, та обумовлений тим, який вигляд рослин Ви хочете мати.
Але, зверніть увагу, я не пропагую грунтосуміші. Ви більш ніж 10 років займаєтесь гравійною культурою і поради в чому вирощувати рослини Вам не потрібні. Впевнений, що за цей час Ви з середини знаєте всі переваги та недоліки гравійки. Тож поділитесь досвідом, які проблеми можуть бути. Перш за все цікавить вплив співвідношення макроелементів. З теми я зрозумів, що воно може варіюватися в широких межах.

Про емпіричний підход я жартував. Інших методів ми і не використовуємо. Всі наші експерименти базуються на спогляданні за рослинами, і в цьому поганого нічого немає. Ми любителі а не дослідний інститут.
І якими б цінними рослинами не були об’єкти наших дослідів, повільна реакція на зміну умов живлення не так шкодить їм, як миттєва реакція на відсутність притінення при адаптації до весняного/літнього сонця.

Кілька думок і зауважень щодо дописів на цій сторінці:
1. Показник TDS за великим рахунком для рослин немає значення. При добросовісному промиванні субстрату всі
розчинні солі вимиваються ( як на мене, цю процедуру краще доручити хорошому дощу ), а нерозчинні солі... Хтось,
можливо, здивується, але такі мінерали, як вапняк, мармур, доломіт, гіпс на 90 % і більше складаються з нерозчинних
солей. При цьому вони вважаються найкращими субстратами для облігатних кальцієфілів.
2. Єдиною, але дуже великою перевагою природних грунтів, і сумішей на їх основі, є буферність системи. Жоден мінеральний субстрат не має цього. І якщо в складі отих імпортних осмокотів, кемір і т.п. немає цього компонента, то інші заявлені переваги таких добрив при вирощуванні сукулентів видаються сумнівними або несуттєвими.
3. Настоянка мінеральних субстратів на розчині ( витяжці ) біогумусу ( сподіваюсь, що під цим терміном розуміється продукт життєдіяльності каліфорнійських черв'яків ) аж ніяк не забезпечить живлення несукулентних рослин протягом
кількох років, а сукуленти може погубити першим поливом через надмірну концентрацію поживних речовин і присутність патогенної мікрофлори.
4. Про серйозну економію часу і коштів при культурі в субстратах можна говорити лише при однорідності колекції
( наприклад, мексиканці чи "всі" кактуси щеплені ), однорідності субстрату, однакового за розміром посуду і найголовніше - завершеності колекції, тобто без посівів, пікіровок, великих закупок рослин. І, ясна річ, при наявності
трохи досвіду.
5. Співвідношення макроелементів саме по собі великого значення для сукулентів немає, але надлишковий азот
в поєднанні з патогенною мікрофлорою навіть в мінеральних субстратах може спричинити гниття, особливо при перезволоженні.

Peakspear писав:я вважаю що підхід з постійним поливом свіжим розчином добрив краще за схему з накопиченням солей у субстраті (хоча вона спрощує полив і майже напевне підійде рослинам з повільним ростом).

Не зовсім зрозумів, що ви мали на увазі під "схемою з накопиченням солей у субстраті".

Владимр писав:Всі наші експерименти базуються на спогляданні за рослинами, і в цьому поганого нічого немає.

Точно часто це своєрідна рослинна астрономія. У цієї науки теж досить слабкий доступ до свого об'єкту, можливо тільки споглядати.

Владимр писав:Ні, Олександре, я не мав на увазі, що гравійка спрощує догляд. Я писав, що гравійка, можливо, дозволить економити свій час.

Економія часу і є суттєвою частиною спрощення догляду. Але вона досить умовна і залежить від того з якими підходами у веденні ґрунтової культури порівнювати. В основному, як мені здається, вся економія часу має відбуватись на етапі пошуку і приготування субстрату (якщо ви купляєте його і просто доводите під свої потреби економія буде меншою), а також частоті пересадок (дуже залежить від видів і віку) і утилітарних властивостях субстрату (гравійні суміші часто можливо використати повторно). Але я не можу бути тут достатньо компетентним тому, що ніколи не мав справи з ґрунтосумішами (тільки трохи з самого початку) і не можу порівняти це з власного досвіду. Також нічого не маю принципового проти ґрунтової культури. Просто з самого початку хотілось мати більш утилітарний і технологічний підхід.

Владимр писав:Перш за все цікавить вплив співвідношення макроелементів.

При тих концентраціях і співвідношеннях елементів у сумішах добрив, які більшість любителів використовують, явних проблем не має спостерігатись. Ми здебільшого використовуємо промислові формули де багато які моменти вже враховані або згладжені (наприклад за рахунок хелаторів). На даний момент я вважаю поєднання коричневого кристалону і кальцієвої селітри найкращим варіантом із доступних. Але це тільки виходячи з теоретичних прикидок і загальних рекомендацій. Сам зараз використовую подібне, але дещо інше добриво (воно мені не подобається через те що в ньому амонійний азот). Але я сам використовував (як інші любителі) раніше досить різні за складом формули приблизно з однаковим результатом. Тут більш важливим є те, що рослини здатні досить селективно поглинати елементи з розчинів і повільний ріст більшості сукулентів. А також те, що у нас не промислова культура і ми не намагаємося видавити все, що можна з рослин у комерційних цілях.

Все, що я особисто можу видати, це синтетична суміш із власного досвіду, знань взятих з наукових статей і професійної освіти, а також прочитаного досвіду інших колекціонерів.

ingBear писав:Не зовсім зрозумів, що ви мали на увазі під "схемою з накопиченням солей у субстраті".

Володимир говорив про те, що пористі субстрати можливо просякнути добривами і далі, завдяки низькій швидкості вивільнення цих "запасів" при повторних поливах водою, можливо вирощувати в цих субстратах рослини без частого повторно внесення добривних розчинів.

Так і є.

Владимр писав:...Десь читав про методику, де пористий субстрат замочують в розчин біогумусу, він акумулює поживні речовини і потім віддає рослинам декілька років...

Сам цього не робив, але читав це, скоріш за все, в книзі Віктора Гапона. Деталей методики наведено не було, тому вважаю це можна віднести до експериментів колег в кінці радянських, чи пострадянських часів. На 100% поділяю висновок Ростислава, що для сукулентів це може спричинити труднощі замість полегшення.
Ще раз скажу, що в цій темі підіймалися питання про співвідношення макроелементів в добривах, які використовують для гравійної культури. Особисто в мене склалася думка, що «гравійними» чимось незадоволені, тому і спитав про можливі проблеми гравійної культури.
Сам потроху (декілька піддонів) тестував цеоліт, та його суміш з гранітною крихтою і не тільки на склерокактусах (viewtopic.php?f=4&t=1507), а ще і на мексиканцях. На останніх результат був не краще, чим в грунтосуміші, але непоганий. Для живлення використовував тільки Кеміру люкс (принципово українського фасування). Ніяких азотних перегодувань не спостерігав.