,,Зі світу по нитці і голому на сорочку,, як то кажуть...

Всім привіт дорогі коллеги)

У нас в університеті пишуть книгу в пам'ять про одну людину яка була справжнім фанатом кактусів.Ну і попросили в мене з точки зору кактусовода (так як викладачі які пишуть дану книжку цією хворобою не боліють ) написати за що я люблю ці самі кактуси.

Писав писав і в голову прийшла така думка що не мною єдиним.
Долучайтесь, пишіть, цікаво почитати ваші ,,любовні,, думки )))

Не всі ж з точки зору вигоди вирощують кактуси є і серед нас багато фанатів, вірю в це!

Через взаимодействие с растениями и животными человек присоединяется к своей природной части. Взаимодействие с природой - прямой путь к естественности в себе. Особенно это видно по детям.

Я увлёкся кактусами в детстве, потом - после гибели коллекции из-за мучнистого червеца - страсть угасла. И вернулась снова, когда я стал выгорать на работе из-за перегрузки и нервотрёпки с проектом. Вернулся к растениям, чтобы по вечерам "заземляться", избавляться от суматохи и напоминать самому себе о том, кто я и что люблю.

Добрый день. Присоединюсь пожалуй)) Моему увлечению кактусами 17 лет. Задумалась о заданном вопросе и получились следующие ответы.
1. Кактусы учат любить правильно. Любить (вообще) - значит давать не то, что ТЫ хочешь или можешь давать. Это значит давать то, что нужно ТОМУ кого любишь. Невозможно любить кактус, и кормить-поливать-поливать-возле себя держать)) Не всякая любовь есть благо для того, кого любят. Кактус быстро просто умрет, наглядно показав "а любила бы ты циперус лучше". Очень хорошо на примере кактусов объяснять отношение и к людям тоже))
2. Наблюдать нравится за кактусами. Разнообразие форм, фактур, мелких (и не мелких) деталей. Медитация визуальная такая себе. Удовлетворение склонности любоваться наверное.
3. За независимость кактусы уважаю. Уехала - дождутся. Замерзли - прижмутся к земле и выживут. Нет воды - пышнее султаны. Главное чтоб не навсегда. Мои вот точно знают - ляг поспи и все пройдет))
И таки уже апрель!

Цікаве запитання! а відповідь, мабуть, у кожного своя! )) Завжди подобались ці рослинки, вони виглядають якось екзотично на фоні інших квітів. Ще у школі збирала по однокласниках відростки їхніх ехінопсів та мамілярій) самим цінним екземпляром була стара ребуція забрана з маминої роботи прям в горщику (бо рясно цвіла щороку ) за часи студенства появилось кілька десятків голандців, а з ними мабуть і червоний кліщ... Поки я старанно гризла граніт науки далеко від дому, кліщ гриз мої кактуси О яка печаль була, як почала хворіти моя улюблена ребуція, а я не знала як їй допомогти! Вся коричнева і навіть немає живого місця і жодної недоторканої дітки ((( почала шукати інформацію, найшла, взяла лупу, і жахнулась побачивши "ворога" в лице!)) прийшлось викинути старий кущ, рятувати там не було що! Проте було кілька коробочок з насінням і величезне бажання спасти улюблену рослинку родом із дитинства! ознайомившись з інструкцією посіву на якомусь сайті, всі насінинки були акуратно викладені в якусь плошку з-під оселедця...
І ось тут почалась якась магія!!! Просте захоплення переросло в ЛЮБОВ! Це ж скільки радості та щастя спостерігати, як проростає насінинка кактуса, як з"являються перші колючки, другі, треті... Щодня оглядаєш посівну плошку - а може комусь пісочок під корінчик підргебти? а може комусь помогти шкарлупку скинути? Перша пікіровка, хвилююча тривога - аби всі вижили, аби нікого не пошкодити... З якою ніжністю та турботою оглядаєш вирощені саме тобою красиві рослинки, а чудо-цвітіння твоїх вихованців - це просто феєрія позитивних емоцій!)
У кожного кактусовода своя історія любові! ) І я впевнена, що кожна із них прекрасна, адже пробуджує нас до ніжності та турботи, вчить бути терплячими, дуже самодисціплінує, а також дарує нам заряд позитивних емоцій , яких багато не буває!