Підкислена водопровідна вода, мабуть, чимось значно поступається дощовій, крім наявності хлору? Інакше не йшло би стільки розмов про дощову воду.

Лимонная кислота делается не из лимонов, это химия. Кстати, а зачем воду подкисляете лимонкой?

В водопроводной воде (хоть подкисленной, хоть нет) имеется известь в том или ином кол-ве, а дождевая практически дистиллированная, в этом вся разница.

balanovskiy писав:Лимонная кислота делается не из лимонов, это химия.

Впевнений, що з лимонів)).

balanovskiy писав:Кстати, а зачем воду подкисляете лимонкой?

Для чого підкислюю чи для чого саме лимонною? Підкислюю, щоб понизити pH для кращого засвоєння рослинами поживних речовин (хоча читав теорію, що сам по собі pH грунту для кактусів має мало значення) і частково нейтралізувати карбонати, бо водопровідна вода у мене досить жорстка. Лимонна кислота - бо для мене вона найдоступніша, плюс знаю з прочитаного на різних форумах, що не один кактусист успішно її використовує, в т. ч. для гравійки (той же Андрій Огранович). Хочу перевірити, чи стане кактусам краще з такою водою.

balanovskiy писав:В водопроводной воде (хоть подкисленной, хоть нет) имеется известь в том или ином кол-ве, а дождевая практически дистиллированная, в этом вся разница.

Мене цікавить не відмінність між ними сама по собі, а як ця відмінність впливає на кактуси в позитивному і негативному планах.

На вскидку, из прошлой жизни в аквариумистике, общая жесткость води в кране состоит из постоянной и временной, временной намного меньше нежель постоянной, и собственно временная жесткость, єто карбонати, и их ненадо гасить лимонкой, они при кипячении бистренько разлагаются, а вот постоянная жесткость, єто соли кальция и магния но не угольной кислоті, и кипячением их не уберешь, как и лимонкой. Для наших целей только дождь да снег, из техсредств осмос. Еще вімораживание серьезно умягчает, но зимой ми ж не поливаем. А в остальном все верно, рН надо понижать, ибо вся еда кактусяк стремится біть недоступной, или же процес питания становится очень єнергозатратнім. Я лично пользую осмосную установку, которую можно незаметно размазать тонким слоем по квартире, да и стот єто сейчас как три классних кактуса.

про лимонку ми говорили в двох аспектах:
1) для пониження рН
2) для боротьби з тимчасовою жорсткістю у випадку,
коли на один полив йде 100 літрова балія води,
яку ніхто не збирається перекип"ячувати....

Я вот иногда тему пробую читать. А почему никто про физику почв не цитирует, почему все свои гипотезы не подкрепляет учебниками, научными работами? Какие трезвые аргументы?
- Я знаю?
- Я так решил?

Я конечно дико извиняюсь, но только 1 человек на моей памяти на форуме отправил интересующихся к Минеев В.Г. Агрохимия (2-е издание, 2004) - не в этой ветке.... Вот это аргумент... Или первоисточник.

Извиняюсь, не сдержался....

Справа в тому, що сайт має назву " Киевский сайт о кактусах и ккактусистах," а не кактологах.

Тепер трохи про дощову воду та кислоти. Атмосферна вода є найкращим природним розчинником, на відміну від поверхневих ( річки, озера, моря ) чи підземних вод, в яких вже щось розчинено. І це "щось" може ,бути шкідливим для
рослин, або робити недоступними окремі елементи живлення. Але варто мати на увазі, що дощова вода може бути забрудненою, тому воду на початкових стадіях дощу ( приблизно півгодини ) краще не використовувати, особливо у
великих індустріальних містах.
Професіонали радять знижувати показник рН фосфорною або азотною кислотами, тому що всі органічні кислоти за
певних умов можуть спричиняти утворення карбонатів.

Vit ta K писав: Внимание! Сенсация!

Ми — гіки (в першу чергу говорю про себе) любимо заморочуватись. Це заморочування є значною (як і дискусія) частиною задоволення від хобі (незалежно від результатів). Ґрунтова культура — чудова, ніхто, думаю, не намагається це заперечити. А Ілона шкода. Але на Марсі йому теж не знайти жаданих дернових ґрунтів в потрібній кількості .

rostyslav vashchuk писав: Прекрасний допис ! Щиро дякую, Олександре. Ви пояснили і причину високотехнологічного товарного виробництва сукулентів в торфогрунтах голландцями, і раціональний шлях подолання фактичної відсутності буферності в мінеральних субстратах.

Чудово! Якщо надумаєте рухатись цим шляхом, то можливо у вас вийде взяти найкраще від двох світів. Цікаво, що могло б вийти.

octopus писав: Я конечно дико извиняюсь, но только 1 человек на моей памяти на форуме отправил интересующихся к Минеев В.Г. Агрохимия (2-е издание, 2004) - не в этой ветке.... Вот это аргумент... Или первоисточник.

Извиняюсь, не сдержался....

Радує, що ви намагаєтесь підняти "академічну" якість дискусії. Проте, що до згаданої вами книги, то вона на ~90% стосується системи рослина-ґрунт-мікробіом і вирощуванню промислових культур в основному у харчових цілях. А ті 10% що залишаються (наприклад антагонізм елементів живлення чи важливість рН) є так званими тривіальними знаннями (були б вони дискутивними, то навряд потрапили б у підручник) і не вимагають якогось цитування (так прийнято в академічному середовищі). Більшість думок тут теж не виходять за межі тривіальних знань, це нормально оскільки в основному і не треба більше. Іншою стороною є те, що корисних наукових статей придатних для любителів сукулентів не вельми багато, нажаль... Важливо в межах загальної теорії зрозуміти, які практики/протоколи є найбільш прийнятними для наших декоративно-колекційних цілей. Я бачив багато ваших повідомлень тут на форумі, ви походу маєте ґрунтовний досвід в безґрунтовій культурі Було б чудово якби ви дали пару практичних зауважень (якщо вони є і маєте бажання) до свіжих частин цієї дискусії.

Немного о лимонной кислоте.
Жесткость она не снижает. Да, она реагирует с гидрокарбонатами кальция и магния образуя цитраты. Последние только в книге нерастворимы и должны выпадать в осадок. В практике такого не наблюдается. Образуется студенистый осадок, который за минуту исчезает. Цитраты хорошо усваиваются растениями- это плюс. Но для землесмесей подкисление лимонкой не рекомендую. Я так понимаю, она реагирует с компонентами смеси и переводит ряд веществ в легкодоступную форму. У меня из-за этого наблюдался эффект перекорма. Лофофоры, турбиникарпусы очень быстро реагируют на это- репаются.

Но, если стоит вопрос в умягчении воды, То для этого подойдет щавелевая кислота. Оксалат кальция нерастворим и быстро выпадает в осадок.

Для гравийной культуры находил такое высказывание, которое, скорее всего, принадлежит Владимиру Боксеру:
«Всегда добавляю лимонную кислоту - она служит как бы буфером, переводя соли в цитраты, кактусы их лучше усваивают… Дело в том, что лимонка является чем-то вроде комплексообразователя. Добавлять ее нужно в поливочную воду либо в приготовленную поливочную смесь до рН 5-5,5 (примерно ½ столовой ложки на 20 литров воды- 0,3-0,4г/л). Это наиболее естественно для кактусов, так как большинство из них растет на слабокислых почвах. Подкисление воды лимонной кислотой проводятся систематически, при каждой поливке. Это также позволяет отказаться от применения более сильных кислот, таких как азотная, для создания необходимой для кактусов почвенной реакции. Применение лимонной кислоты или трилона Б несет в себе и элемент так называемой буферизации растворов - соли, растворенные в воде, не взаимодействуют друг с другом и, таким образом, не создают нежелательных химических соединений.»

Со щавелевой кислотой важно не переборщить, её избыток ядовит для растений.

щавелька має нюанси
1. вона йде в дозах на порядок менших ніж лимонка
2. токсична

Хто-небудь вирощував тривалий час швидкоростучі (ехінопи, трихоцереуси, тощо) види в гравійці? Як воно?

А шо, есть разница в чём выращивать?
Вы ж сами ранее выложили "академические" выкладки где, как, что и зачем, а теперь спрашиваете. Ваши выкладки не касаются эхинопсисов и трихоцереусов?