Ще можу порекомендувати, по-перше, цю тему, тут просто маса корисної інформації, якщо дивитися з самого початку по самий кінець.

По-друге, одна із ключових сучасних робіт по лофофорах - це спецвипуск 2005-го року Богати, Шніцера та Мишака (саме там вперше род був розділений на дві секції, а також описані північні та південні форми вільямсі). Ось англійською: https://anniesblog2015.files.wordpress. ... ophora.pdf Тут треба пам'ятати, що ця робота вийшла ще до відкриття Lophophora alberto-vojtechii, тож її в цій книзі немає.

Ну і по-третє - найбільшу ФБ-групу з вивчення лофофор. Там багато різного, але якщо використовувати пошук, можна знайти відповідь на будь-яке питання (чи можна задати своє).

Огромное всем спасибо

Час збирати насіння. Кілька вибіркових фото.

Синхронно процвіли придбані нещодавно у Олександра Роздобудько Lophophora koehresii Encarnacion - напевно, найцікавіші з усіх кьоресі. Найбільш північна точка, де вони ростуть (за вийнятком Huizache, що знаходиться ще більше на півночі), рослини звідти мають досить інтенсивне, як для кьоресі, забарвлення пелюстків та цікавий малюнок ребер, які спочатку взагалі нагадують прямі ребра вільямсі.

Погода була галімою, тому квітки повністю не розкрилися, але все одно були перепилені між собою.

Підготував для міжнародної групи текст про те, як ідентифікувати лофофору по ребрах. Переклав свій же текст з англійської та викладу тут. Російською перекладати принципово не буду - нехай користуються онлайн-перекладачем.


Загальне правило ідентифікації лофофор таке: ви дивитесь на квіти (та всі їхні деталі), ребра, колір епідермісу, на дітки тощо. Тобто ідентифікація не означає просто сказати: «О, у всіх дифуз білі квіти, а ця квітка біла, отже, це дифуза» (насправді будь-який з видів лофофор, включно із жорданіаною, може мати білі квіти). Замість цього ви роздивляєтесь ці різні деталі, збираєте побачене докупи і лише після цього думаєте про те, який вид це може бути.

Гаразд, тепер давайте поговоримо про форму ребер.

Взагалі дорослі рослини досить легко визначити по ребрах. Головне правило полягає в наступному:

• прямі ребра: williamsii, fricii, jourdaniana

• хвилясті ребра: diffusa, koehresii, alberto-vojtechii

Увага! Я наводжу тут лише загальні випадки, але є багато винятків і граничних варіантів. Тому, будь ласка, не використовуйте цей посібник як абсолют. Я рекомендую передивлятися якнайбільше ідентифікацій лофофор, наприклад у тій же групі в ФБ. Чим більше рослин ви побачите, тим більш тренованими будуть ваші очі.

Тепер розберемося в деталях:

williamsii

Прямі ребра, спочатку 5, потім майже завжди 8, максимальна кількість ребер у williamsii 13. У південних форм williamsii кількість ребер може відрізнятися від цього правила (буває 6, 7, 8, 9 і 10 ребер). Але ж сам зовнішній вигляд майже такий же - прямі ребра. Або прямі, або злегка закручені спіраллю.

Будь ласка, зверніть увагу: коли Lophophora williamsii змінює 5 на 8 ребер, іноді це можна прийняти за хвилясті ребра дифузи. Подивіться на одну з фотографій із розрахованими ребрами, щоб побачити, скільки ребер біля апексу, а скільки внизу.

Крім того, коли ви бачите плоди з насінням і знаєте, що ця рослина була єдиною, яка цвіла, це означає, що рослина є самоплідною, тому це північна форма williamsii. Зазвичай форми північної williamsii впізнають за квітами, але ви також можете зробити цей трюк із плодами. До речі, північна форма williamsii — єдина лофофора, яка є самоплідною, всі інші види потребують дві рослини для перехресного запилення.

fricii

Lophophora fricii також має прямі ребра, але є деякі рослини, які мають настільки широкі горизонтальні полоски, що у дорослої рослини здається, ніби вони складаються з окремих бугорків, а не з ребер. Саме тому, до речі, в 1943 році Леон Круаза придумав свою назву «decipiens» (щоб відрізнити ці дивні рослини від звичайних williamsii, адже назви fricii тоді не існувало). Усе, що називається decipiens, є fricii.

Fricii найшвидше з усіх лофофор збільшує кількість ребер з 5 до 8. У мене є рослини діаметром не більше двох сантиметрів, які вже мають 8 ребер. Далі йде перехід до 13, а потім - максимальна кількість для fricii - до 21 ребра.

Більше того, є рослини, які майже не мають горизонтальних полосок на ребрах. Я вважаю, що це рослини з місцевості Sierra Zavaleta на північному заході Laguna Viesca.

jourdaniana

Нещодавні дослідження показують, що jourdaniana ідентична williamsii, якщо порівнювати фрагменти ДНК. При цьому жорданіана має інший склад алкалоїдів, тому досі невідомо, звідки вона взялася. Що стосується форми ребер, то у жорданіани досить впізнаваний малюнок ребер з широкими горизонтальними полосками та злегка спіральними ребрами.

Також у молодих рослин ребра мають характерний малюнок, що дозволяє відрізнити їх від молодих williamsii. А особливо - відрізнити молоді жорданіани від williamsii v. caespitosa. Максимальна кількість ребер - 13.

diffusa

Ми переходимо до іншої групи, яка має S-подібні ребра. Навіть у молодих дифуз помітно, що ребра у них не дуже прямі, а з віком вони набувають характерних вигинів на зразок літери S. У дифуз кількість ребер збільшується за законом Фібоначчі (5, 8, 13, 21), максимальна кількість ребер - 21.

Зверніть увагу: у зрілих diffusa багато ребер, тому вигини стають менш помітними. Через це можна навіть вирішити, що ребра рівні, але це оманливе враження.

koehresii

Koehresii також мають S-подібні ребра, але на відміну від diffusa, вони більше схожі на форму пісочного годинника з горизонтальними засічками в найтоншому місці «пісочного годинника». Крім того, туберкули koehresii іноді мають грані, мов витечені з каменю.

Максимальна кількість ребер у koehresii - 21, хоча таку кількість ребер я бачив тільки на щепленій рослині. У природі koehresii досить мініатюрні та мають до 13 ребер.

Ну, і ще одне: Lophophora koehresii зазвичай має найбільший корінь серед усіх Lophophora.

alberto-vojtechii

Alberto-vojtechii в молодому віці мають прямі ребра, але з часом вони стають S-подібними. Тут мова йде про ребра, але для alberto-vojtechii найбільш характерною деталлю є ареола з особливим опушенням. Крім того, ця ареола розташована майже внизу туберкули прямо біля горизонтальної лінії, на відміну від ареол інших лофофор.
Максимальна кількість ребер у alberto-vojtechii - 13, хоча 13-реберні я бачив тільки в колекціях. Всі рослини в природі мають 5 або 8 ребер.

fricii x koehresii

Також досить поширені гібриди fricii x koehresii. Тут справа в тому, що малюнок ребер нагадує і fricii, і koehresii одночасно. Це все одно, як коли дивишся на дитину і, корегуючи погляд, помічаєш або мамині риси обличчя, або тата.

І останнє правило ідентифікації — бритва Оккама: не множте сутності без потреби. Це означає, що якщо є простіше рішення, то не потрібно відразу придумувати ідіотські конструкції на кшталт «ой, це, напевно, гібрид вільямсі з дифузою та ще й з обрегонією». На жаль, таке я бачу досить часто.

Ну і ще порада: якщо рослина має дітки, дивіться на малюнок ребер як дорослих рослин, так і діток. Іноді це дозволяє більш точно зрозуміти, що за рослина перед вами.

Трохи L.fricii:

Вітаю!
Підкажіть, це нормально що вільямсі так коркується знизу? Щось трошки непокоїть. Рослині десь мабуть до 15 років, до 5 см діаметр. Але в тому році такої кори не було зовсім. В горщику сидить крепко. Минулого літа перевів на мінералку, раніше росли в більш традиційному ґрунті з домішками. Друга, менша, з цієї пари не коркується.

Зараз
</br>

Минулого року