Чи дійсно Mila неохоче цвіте?

Навіть у дитинстві мені подобалося вирощувати рослини із насіння. Думаю, іноді моя мама не наважувалася брати мене з собою в розплідники та садові центри, побоюючись, що я захочу прихопити додому безліч пакетиків із насінням. Це хвилювання від спостереження за проростанням насіння, його зростанням і цвітінням я відчуваю і сьогодні.

Протягом останніх приблизно п’ятнадцяти років саме кактуси підживлювали мою пристрасть до купівлі насіння. Я не сподіваюся на найближчі роки, оскільки купівля насіння з ЄС стала ще більш обмеженою, але з радістю повідомляю, що C&V Cacti має солідний банк насіння, завдяки якому ми зможемо постачати рослини протягом багатьох років.

Переважна більшість рослин у нашій колекції вирощена з насіння, і одна з таких рослин, яку я особливо люблю, — це Mila caespitosa, отримана з насіння, придбаного у Koehres Kakteen у 2009 році. Тоді ми вперше виростили Мілу із насіння. Схожість була цілком прийнятною, і ми виростили щонайменше шість сіянців, один із яких залишили собі.

Рід Mila був встановлений Натаніелем Бріттоном та Джозефом Роузом у 1922 році з типовим видом M. caespitosa. Родова назва є анаграмою назви Ліми (столиці Перу), де рід було виявлено вперше. Рослини низькорослі, з віком розростаються. Короткі стебла можуть бути прямостоячими або стелитися, часто циліндричної форми. Квітки з’являються ближче до верхівки стебла (субапікальні). Вони відносно дрібні, до 2 см в діаметрі, лійчасті або дзвонові, в основному кремового або жовтого кольору. Іноді зовнішні пелюстки можуть мати оранжевий чи червоний відтінок. Квітки денні, запилюються бджолами.

Цей досить маленький перуанський кактус демонструє значні відмінності по всьому ареалу, що призвело до опису 13 видів. Дванадцять з цих видів були перераховані в “Cactus Lexicon” Бакеберга (англійське видання 1977): M. albisaetacens Rauh & Backeberg, M. albo-areolata Akers, M. breviseta Rauh & Backeberg, M. caespitosa Britton & Rose, M. cereoides Rauh & Backeberg, M. densiseta Rauh & Backeberg, M. fortalezensis Rauh & Backeberg, M. kubeana Werdermann & Backeberg, M. lurinensis Rauh & Backeberg, M. nealeana Backeberg, M. pugionifera Rauh & Backeberg, M. . Тринадцятий вид, M. colorea, був описаний Фрідріхом Ріттером у 1981 році. Однак молекулярні дослідження, проведені під керівництвом Роберта Уоллеса в середині 1990-х років, показали, що відмінності в послідовності ДНК практично відсутні, що підтверджує наявність тільки одного, але надзвичайно мінливого виду.

Як найстаріший вид, Mila caespitosa стає єдиною прийнятою назвою, і рід тепер вважається монотипним. Контрольний список CITES Cactaceae (третє видання) визнає два підвиди: M. caespitosa subsp. caespitosa та M. caespitosa subsp. pugionifera з міцною центральною колючкою. У «Taxonomy of Cactaceae Vol. 2» Жоель Лоде припускає, що існує третій підвид – M. caespitosa subsp. nealeana, що володіє щетинистими центральними колючками.

Mila caespitosa є ендеміком Перу. Лоде описує ареал зростання, як сухі долини або пагорби, часто позбавлені рослинності. Ґрунти складаються із великої кількості піску чи гравію, а рослини зустрічаються на висоті від 200 до 3000 метрів. Оцінка, проведена для Червоної Книги зникаючих видів МСОП у 2013 році, відносить вид до категорії «вразливий» із популяцією, що скорочується, незважаючи на великий ареал проживання. Основними загрозами є розширення міст та сільське господарство, особливо на околицях Ліми.

Вперше наша рослина зацвіла лише влітку 2017 року, за вісім років після посіву. Цей рік був особливо теплим у Великій Британії. З того часу цвітіння відбувалося нерегулярно, зазвичай збігаючись з найкращим літом у Великій Британії. Цікаво, що кактус не зацвів у 2020 році (довгим сонячним літом), і я підозрюю, що він не отримує достатньо світла на своєму нинішньому місці у нашій новій теплиці. Рослина неодноразово виставлялася на загальний огляд. На виставках Британського Товариства Кактусів та Сукулентів рід Міла допускається до участі у групі Ехінопсисів. Найвище місце, яке зайняла наша рослина, – друге на виставці «CactusWorld Live Show» у замку Луллінгстоун у вересні 2019 року.

Для вирощування цієї рослини використовувалася наша стандартна ґрунтова суміш, що містить компост “John Innes No.3”, мелену глину та гравій. З часом пропорції коригувалися, і в даний час це суміш із 2 частин JI, 2 частин глини та 1 частини гравію.

У цієї рослини немає якогось особливого режиму поливу, навесні та влітку його зазвичай поливають кожні 10-14 днів. Як згадувалося раніше, рослинам сприяє хороше освітлення, але потрібне і постійне хороше провітрювання. Цілий рік ми використовуємо вентилятор на підставці, щоб підтримувати рух повітря незалежно від сезону. Важливим є також прохолодний зимовий відпочинок. З того часу ми виростили ще кілька партій насіння, вибираючи різні колекційні номери з різних джерел. Схожість у наших стандартних умовах вирощування була гарною, з високим рівнем виживання. Молоді рослини демонструють явні варіації, як очікується від мінливого виду. Цікаво буде подивитися, наскільки охоче вони цвістимуть.

*Вікі Девіс — власник половини компанії C&V cacti, що постачає високоякісні рослини, вирощені з насіння, по всій Великобританії.