Sclerocactus (Склерокактус). Частина 1.

Cactaceae (Кактусові)

Sclerocactus дуже елегантні рослини, що мають чудові колючки, але, на жаль, через труднощі у догляді дуже рідкісні в колекціях. Кактуси, як правило, поодинокі (розгалужуються тільки в результаті пошкодження), кулясті до циліндричних, висотою до 45 см (зазвичай 5-25 см) і діаметром до 20 см (зазвичай 4-10 см).

Поширені в посушливих областях на висотах від 1150 до 2350 м на південному заході США: від Каліфорнії до північної Юти та від Арізони до Нью-Мексико та Невади.

Рід включає 10-15 видів і кілька різновидів. В 1987 Хант і Тейлор приєднали до склерокактусів види родів Ancistrocactus, Echinomastus, Glandulicactus і Toumeya. Не всі дослідники згодні з таким об’єднанням, рослини мають деякі відмінності у будові квіток, плодів і насіння, а також у посіві та догляді, тому перераховані вище роди ми розглядатимемо окремо.

На батьківщині склерокактуси ростуть у жорстких природних умовах: взимку спостерігаються тривалі (протягом 5-6 місяців) морози іноді до -10-20ºС, часом випадає сніг, який потім тане, зволожуючи ґрунт, рослини та насіння; навесні морози змінюються відлигами, а мокрий сніг – невеликими дощами; влітку нещадно сяє сонце, нагріваючи повітря до 40ºС, а ґрунт – набагато вище, постійно дме вітер і практично не випадає краплі дощу; восени зазвичай дуже сухо, доки перший сніг не принесе довгоочікувану вологу. За рік у місцях зростання склерокактусів випадає всього 127-380 мм опадів.

Створити подібні умови в колекціях не просто, наш сирий клімат настільки не підходить цим рослинам, що навіть властива кактусам живучість тут безсила. Тому склерокактуси в культурі найчастіше прищеплюють, що, однак, також не завжди призводить до успіху. Деякі любителі вирощують ці кактуси у відкритому грунті цілий рік під укриттям від дощу або в оранжереях, що не опалюються.

Розмножують склерокактуси в основному насінням, яке через наявність в них інгібіторів проростає погано і нерівномірно. У природі інгібітори розтягують проростання насіння на кілька років, що рятує види від вимирання у несприятливих умовах. Є дані, що щорічно природним чином сходить лише 10% насіння.

Насіння темно-коричневе або чорне, з твердою оболонкою. Оболонка сосочкова, сітчаста, на одній стороні біля рубчика (хілуму) складчаста, інша сторона закруглена. Ембріон сильно розчленований, вигнутий і потовщується в область зародкової стеблинки (гіпокотиля). Є в наявності значний перисперм.

Насіння у різних видів практично не відрізняється одне від одного, відмінності спостерігаються тільки в розмірах та кількості штук у плоді (довжина від 2,5 до 4,4 мм, висота від 2 до 3 мм, товщина – 1-1,5 мм). Вага 1000 насінин, напр., S. rolyancistrus – 3,4-5,4 г.

Відсоток проростання насіння у різних видів істотно відрізняється: S. spinosior, S. pubispinus і S. polyancistrus, наприклад, за оптимальних умов можуть прорости на 100%, а у таких видів як S. parviflorus, S. glaucus, S. whipplei і S. mesae-verdae важко досягти навіть 40%.

Свіжозібрані насіння проростати не поспішають, їм треба вилежати щонайменше рік-півтора. Марк Доннел (США) повідомляє, що, за його спостереженнями, свіже насіння склерокактусів проростає максимум на 20%, після зберігання протягом року схожість зростає до 40%, а через півтора року може досягати 60-80%. Далі насіння впадає в глибокий спокій і без передпосівної підготовки може не прорости взагалі.

Існує кілька способів попередньої підготовки такого насіння перед посівом. Кожен з них має свої плюси та мінуси, а ефективність їх суттєво відрізняється у кожному окремому випадку. Тому найкраще отримане або зібране насіння розділити на кілька порцій і піддавати різним «випробуванням».

Найбільш простий метод, коли просушене насіння зберігають (стратифікують) у холодильнику не менше 30 днів при температурі -1ºС або кілька місяців при +5ºС.

Можна протримати насіння протягом літа на листі жерсті, забарвленому в чорний колір, під стелею теплиці, де температура найчастіше піднімається вище за +50ºС. Це «нагадує» насінню умови їхнього дозрівання в природі на поверхні розпеченого кам’янистого ґрунту в пустелі. Після такої обробки оболонка насіння помітно зморщується і суттєво відрізняється від оболонки свіжого насіння. Мабуть, від спеки у них прискорюється розпад інгібіторів.

Багато сіячів практикують замочування насіння у різних розчинах.

Найчастіше використовується 3%-ний розчин перекису водню, нагрітий до 40-45ºС, у якому насіння витримують близько 10 хвилин. При цьому відбувається окислення інгібіторів та одночасно дезінфекція насіння, а при розкладанні кислоти залишається лише вода.

Розчин перекису водню можна замінити 3% оцтом.

Деякі кактусоводи вважають більш ефективним застосування 0,1М (моль/дм³) розчину соляної або сірчаної кислот (0,1М, напр., соляної кислоти, це 8,5 мл товарної соляної кислоти 38%, тобто питомої ваги 1,19, розбавляють у мірній дистильованої колбі). Час витримки насіння в таких розчинах поки що вивчено слабо, але для сухого насіння склерокактусів оптимальним вважається замочування протягом 4-5 годин. Безпечніше заздалегідь замочити насіння на добу у воді, а потім витримати в розчині кислоти 30 хвилин. Слід пам’ятати, що з кислотами треба поводитися дуже обережно. Після витримки розчин акуратно зливають, а насіння промивають у великій кількості проточної води щонайменше 1 хвилину. Потім протягом декількох хвилин їх просушують на фільтрувальному папері та ще вологими висівають у підготовлений субстрат.

Непогано зарекомендувала себе скарифікація насіння склерокактусів. Можна дуже обережно надрізати бритвою або надпиляти дрібним напилком насіннєву оболонку, а ще краще голкою або бритвою акуратно видалити рубчик насіння. Цю операцію слід виконувати акуратно, краще спочатку потренуватися на менш цінному насінні – суха шкірка часто руйнується і зародок ушкоджується. При невмілому обігу можна занапастити весь запас. Значно легше видалити рубчик у попередньо розмоченого, набряклого насіння. Скарифікація не тільки полегшує доступ до зародка води, а й прискорює виведення з насіння інгібіторних речовин. Така передпосівна обробка іноді дозволяє отримати до 80% сходів у видів, що важко проростають.

Далі буде