Wilhite Trail, Canyonlands NP, Utah, USA.
Стежка спускається на 488 метрів з плато по залишкам зсуву і руслам ефемерних струмків. Збудували її для місцевих фермерів ще до відкриття нацпарку. Трішечки порозбивали скали, поскладали сходинки, зробили містки. Цим маршрутом мали переганяти овець з нижніх пасовищ на верхні. Підозрюю, що коли вівці подивились на ту стежку, то сказали: "Ми вам хто, кози? Вам треба - ви і бігайте".
Зараз тропу підтримують у прохідному стані, іноді змінюючи маршрут там, де простіше обійти, ніж прорубатись через восьмиметрову скелю.

Рельєф цієї частини парку схожий на пишний іменинний тортик: верхнє плато, де ростуть ялівці і юкки, потім майже вертикальна стінка, потім майже рівнина, де води поменше, а потім спуск у внутрішні каньйони Колорадо і Грін Рівер, де ростуть верби, тополі і колись фермери вирощували картоплю. Кактуси можна знайти на краю внутрішніх каньйонів, подалі від людей.

Пишуть, що в парку росте 11 видів кактусів.