Leuchtenbergia (Лейхтенбергия)

Cactaceae
КАКТУСОВЫЕ

Монотипний рід, що має всього один вид –Leuchtenbergia. principis.

Цей кактус досить незвичного вигляду, більше схожий на агаву, ніж на представника сімейства Cactaceae. Рослина зазвичай одиночна, зрідка кущиться, заввишки 20–35 см (іноді до 70 см). Корінь великий та м’ясистий.

Зустрічається дуже рідко у штатах Центральної Мексики (Сан-Луїс-Потосі, Гуанахуато, Сакате-кас та Коауїла) на висоті 1000–1800 м над рівнем моря, серед трави та невисоких агав. Невеликі за чисельністю популяції лейхтенбергій зазвичай віддалені одна від одної на сотні кілометрів. У природі перебувають під загрозою зникнення. Місцевим населенням використовуються як лікарські рослини.

У культурі лейхтенбергії дуже популярні через свій дивовижний зовнішній вигляд і легкість у догляді. Молоді рослини іноді навіть використовують як постійні підщепи для сіянців аріокарпусів.

Зрізана верхівка легко укорінюється, навіть окремо зрізаний сосок можна вкоренити і отримати в зоні його ареоли нову рослину. Легко розмножується також насінням, яке зараз пропонується багатьма фірмами та окремими колекціонерами за цілком доступною ціною.

Насіння широкоовальне, чорне або коричневе, матове, 2,2-2,4 мм довжиною і 1,8–2,0 мм шириною. Вага 1000 насінин – від 2,2 до 3,0 гр (С. Бернхарт).

За спостереженнями схожість свіжого насіння досягає 80%, лежалого – 15-40%. Зазвичай насіння лейхтенбергій активно проростає, якщо воно досить набрякло. Тому перед посівом його слід замочити за кімнатної температури протягом 48 годин у світло-рожевому розчині перманганату калію KMnO4 (марганцівці). Розчин протягом цього часу слід кілька разів змінити.

Насіння висівають у пропарений субстрат, що добре пропускає воду, і зверху нічим не присипають, а лише злегка втискають у ґрунт для запобігання висиханню. Плошку з посівами просочують водою, накривають склом чи целофаном і поміщають у світле (але без прямого сонця) місце.

Найоптимальніша температура проростання 20–25°С. За більш високих чи нижчих температур схожість лейхтенбергій знижується.

Перші сходи зазвичай з’являються на 5 день, масове проростання спостерігається протягом наступних 2 тижнів. Сіянці дуже схильні до загнивання, тому приблизно через тиждень їх треба починати провітрювати. Тривале перезволоження у перші місяці дуже небезпечне.

Юні лейхтенбергії ростуть відносно швидко і вже в ранньому віці схожі на своїх батьків.

У період зростання зрілим рослинам необхідна максимальна кількість сонячного світла, тепло та рівномірний полив. Зимують вони сухо за температури 6-10°С. Весною рослини деякий час слід притіняти від прямого сонця. Лейхтенбергії дуже чутливі до застійної вогкості і за недбалого поливу можуть загнити. Втішно, що при втраті коріння верхівку можна заново вкоренити.

Висаджують лейхтенбергії у високий горщик, достатній для розвитку масивного кореня. Субстрат може складатися із суміші рівних частин дернової та листової землі, плюс до 30% гравію та піску.

У віці приблизно 4-5 років при діаметрі близько 5 см рослини можуть вперше зацвісти. По ходу дорослішання кактусів квітки стають більшими. Квітки жовті, денні, ароматні, до 8 см завдовжки та 5-6 см у діаметрі – з’являються на краях молодих ареол у середині літа. Кожна квітка тримається до 6 днів, а в холодну погоду і довше.

Рослини перехреснозапильні і для отримання плодів необхідно мати кілька екземплярів – квітки відкриваються по одній і абсолютно “стихійно”.

Існують міжродові гібриди лейхтенбергій з ферокактусом (xFerobergia) і телокактусом (xThelobergia), нежиттєздатне насіння яких іноді пропонується в каталогах.

Через 2 місяці після цвітіння дозрівають великі (3–4 см завдовжки) фіолетові плоди – яйцеподібні або довгасті, при дозріванні сухі, розтріскуються біля основи. У кожному плоді міститься близько 100 або більше насінин.