СУЧАСНА ТАКСОНОМІЯ РОДУ ЛОФОФОРА (LOPHOPHORA Coult., 1894)

Існує кілька різних таксономічних систем, які в різний час були розроблені різними людьми. Деякі системи безнадійно застаріли, однак люди досі використовують назви звідти. Тому одна й та сама рослина може мати кілька різних назв (а також усі можливі комбінації з різних систем, навіть найабсурдніші, включаючи назви видів, підвидів, варієтетів і форм).

Я оперую таксономічною системою Богати, Шніцера та Мишака (Bohata, Snicer, Mysak), яку вони описали у 2005 році в спеціальному випуску чеського журналу Kaktusy. Пізніше, у 2008 році, вони описали ще один вид лофофор — Lophophora alberto-vojtechii (Bohata, Myšák et Šnicer) — і додали його до своєї системи. Їхня систематика передбачає, що рід Lophophora складається з п’яти видів, які, своєю чергою, діляться на дві секції: 

Sectio Lophophora

• Lophophora williamsii 

Sectio Diffusae

• Lophophora diffusa
• Lophophora fricii
• Lophophora koehresii
• Lophophora alberto-vojtechii

Lophophora jourdaniana стоїть окремо і вважається формою williamsii, що підтверджується останніми ДНК-дослідженнями (Барбора Сасакова, 2015, 2018).

Тепер трохи про невалідні назви:

• – echinata — придумана у 1943 році Леоном Круаза, потім цю назву взяв собі Бакеберг. Проблема в тому, що згідно з Круаза, ця назва стосувалася одночасно техаської форми williamsii та diffusa — різних видів рослин, між популяціями яких понад дві тисячі кілометрів. Згідно з Круаза, echinata мала три варієтети: 
•   var. typica — те, що ми зараз знаємо як williamsii із західного Техасу; 
•   var. diffusa — те, що ми зараз знаємо як Lophophora diffusa; 
•   var. lutea — ще одна абсурдна назва, яка також стосується того, що ми зараз знаємо як Lophophora diffusa. 
• lutea — назва, придумана Александром Руйє у 1917 році, так звана «diffusa з жовтою квіткою», хоча це вигадка, жодна лофофора не має квіток із жовтими пелюстками. Це те, що ми зараз знаємо як Lophophora diffusa. 
• pentagona, pluricostata — це все атавізми, придумані Леоном Круаза у 1943 році. Він вважав, що існують популяції лофофор, у яких завжди п’ять ребер (pentagona) або 13 ребер (pluricostata). Зараз ми знаємо, що всі лофофори в юному віці мають п’ять ребер, а з віком — 13. Отже, це те, що ми зараз знаємо як Lophophora williamsii. 
• decipiens — ця назва також придумана Леоном Круаза у 1943 році, коли він отримав одну рослину з теплиці знайомих і зрозумів, що малюнок ребер відрізняється. Це те, що ми зараз знаємо як Lophophora fricii.
• viridiscens / viridescens – це синонімічна назва рослин, які ми зараз знаємо як Lophophora koehresii.

Таким чином, Бакеберг описав в 1961 році три види лофофор: williamsii (з невалідними зараз підвидами pluricostata, pentagona та decipiens), echinata (v. diffusa) і lutea (v. texana), причому останні два викликають запитання, бо стосуються однієї й тієї ж рослини — тієї, що ми зараз знаємо як Lophophora diffusa. Більше того, у його час не були описані Lophophora fricii (1974), Lophophora koehresii (1996) і Lophophora alberto-vojtechii (2008), тому його систематика щонайменше щодо лофофор безнадійно застаріла. 

Ще один момент: 

Lophophora williamsii поділяється на північну та південну форми. Північна форма — це Техас, а також мексиканські штати Coahuila, Chihuahua, Durango, Tamaulipas, північ Nuevo Leon. Південна — це мексиканські штати San Luis Potosi, південь Nuevo Leon, Zacatecas. Щоб не вдаватися у деталі, головна відмінність полягає в тому, що північна форма williamsii самозапильна (єдина в усьому роді лофофор), а південна запилюється лише перехресно. Класичний приклад південної форми williamsii — рослини з Huizache, San Luis Potosi. Майже всі рослини в наших колекціях – то північна форма, південні трапляються рідше і цінніші.

Cтислий опис можна прочитати тут – на форумі сайту КАКТУС КИЇВ, починаючи з цього повідомлення: https://www.cactuskiev.com.ua/forums/viewtopic.php?p=137243#p137243