Що не так із культиварами хавортій

Культивари хавортій, які за останні десять років стали надзвичайно доступними — це дуже красиві рослини. Але також культивари — це окремий головний біль для людей на кшталт мене, які цікавляться систематикою і звикли всюди бачити систему та структуру. Те, що для багатьох родів існує кілька різних систематик і доводиться пам’ятати, яка назва в одній відповідає якій у іншій, уже стало нормою. Проте культивари, крім краси за доступні гроші, принесли й абсолютний хаос.

Історія

Зроблю крок назад і спочатку розповім трохи історії. Культивари взагалі планувалося реєструвати у спеціальному реєстрі. Ці правила реєстрації були створені Міжнародним союзом із захисту нових сортів рослин (UPOV, 1961 р.) і Міжнародним кодексом номенклатури культурних рослин (ICNCP, 1953 р.). Перший регулює права на сорти (патентний захист), другий встановлює правила присвоєння назв культиварам.

Строго кажучи, реєструвати культивари необов’язково. Якщо він захищається як комерційний сорт, його реєструють у реєстрі сортів (Plant Variety Register), щоб отримати патентний захист. Але якщо він створений аматором або поширений без патенту, його можна не реєструвати.

Міжнародне товариство садівничих наук (ISHS) призначило Haworthia Society of Japan як Міжнародний орган з реєстрації культиварів (ICRA) для роду Haworthia. Це означає, що саме японці Haworthia Society на чолі з Масахіко Хайяші повинні реєструвати та стандартизувати назви культиварів Haworthia ( https://www.ishs.org/sci/icralist/100.htm ). У них навіть є сайт (винятково японською мовою), де вони викладають перелік назв нових культиварів у вигляді PDF-файлів, а фотографії можна побачити у їхньому журналі Haworthia Study.

Таблиці у PDF на японській, які можна завантажити з їх сайту haworthia.info, чесно кажучи, містять мінімум інформації — там не вказані види, які брали участь у створенні культивару, а всі назви хавортій подані за систематикою того ж Масахіко Хаяші (який відомий тим, що вважає маленьку варіацію новим видом і дає їй нову назву, через що в нього понад 400 різних видів хавортій).

Крім цього, японські колеги видали три томи Haworthia Academy Photo Album, де наведені назви культиварів разом із фотографіями та короткими поясненнями (знову ж таки, японською мовою). Однак єдиного централізованого списку японських культиварів так і немає. А з поширенням технології клонування та виходом на ринок китайських лабораторій, що спеціалізуються на клонуванні хавортій, почався повний хаос.

Чотири вершники апокаліпсису

1. Найменування культиварів

По-перше, японці часто називають свої культивари японськими іменами (у латинській транслітерації, тому що це вимога ICNCP — дякуємо хоча б за це, хоча Haworthia Society of Japan ігнорує це та пише всі назви у себе на сайті японськими ієрогліфами: http://www.haworthia.net/HaworthiaList-Academy2.pdf). У подальшому назва часто або спотворюється (тому що не-японці не розуміють, чи правильно написане ім’я), або взагалі перекладається англійською, причому не завжди правильно. Це лише додає плутанини, адже, наприклад, Haworthia ‘Suisho’ і Haworthia ‘Crystal’ — це одне й те саме, бо “suisho” в перекладі з японської — кристал. Або, наприклад, Haworthia truncata ‘Black Warrior’ і Haworthia truncata ‘Black Wutai’ — з високою ймовірністю одне й те саме. Чи Haworthia ‘Garasu’ та Haworthia ‘Glass’ (перше – це “скло” японською, друге – “скло” англійською). У підсумку маємо одну рослину з різними назвами.

2. Безліч власних систем найменувань

По-друге, через відсутність єдиного реєстру селекціонери безконтрольно вигадують нові назви. І ми маємо не одну, не дві і навіть не кілька, а безліч паралельних систем з іменами на кшталт Haworthia ‘Aoihokusai №5’, де одразу кілька проблем:

• номери в іменах культиварів заборонені;
• назва посилається на культивар ‘Hokusai’, названий на честь художника XIX століття Кацусіки Хокусая (усі бачили його знамениту гравюру з морською хвилею), але додає “надбудову”: “aoi” в перекладі з японської — синьо-зелений.

Таким чином, це вже культивар з культивару зі своєю новою назвою “синьо-зелений Хокусай #5”. І таких випадків маса, кожен вважає себе достатньо крутим селекціонером, щоб створити купу похідних назв.

3. Вільне поводження з видовими назвами

По-третє, навіть якщо у культивару вказано видову назву, зовсім не факт, що вона вірна. Я мовчу про випадки використання застарілих назв типу correcta (correcta в більшості випадків – це те, що ми зараз знаємо як bayeri), за це “дякую” систематиці Хайяші з його чотирмастами видами. Але ось свіжий приклад по вже згадуваній вище Haworthia comptoniana ‘Suisho’ – це не comptoniana зовсім, а гібрид comptoniana на springbokvlakensis. Автор культивара Фуомо Хагівара свідомо зробив міжвидовий гібрид, щоб узяти від springbokvlakensis округлості у формах, проте отримана рослина чомусь називається comptoniana, хоч нею не є.

Або інший приклад — Haworthia comptoniana ‘Mini-suka’ (кумедна для нас, але невинна назва, що перекладається з японської як “міні-спідниця”) взагалі не є comptoniana, адже це результат перехресного запилення geraldii та Haworthia ‘Starlight’, яка в свою чергу є гібридом, якщо не помиляюсь, comptoniana на bayeri і ще на щось. Geraldii – це рослини, які ми зараз знаємо як Haworthia retusa. Чому отримана рослина називається comptoniana, якщо там комптоніани максимум третина – загадка.

Взагалі це поширена практика у японців, які, наприклад, щоб вивести свої культивари Lophophora fricii, пилять їх у тому числі з Lophophora koehresii – створюють міжвидовий гібрид, який, проте, потім називають культиваром Lophophora fricii. Точності це точно не додає, але ніхто не морочиться.

Інші приклади: Haworthia correcta ‘Tsukikage’ (також зустрічається назва ‘Moon Shadow’ – прямий переклад з японської, “місячна тінь”) – це культивар на основі comptoniana та bayeri авторства Масахіко Хайяші.

Все це в сумі нагадує фільми за всесвітом Marvel, де з кожним новим фільмом все наскільки ускладнюється і потрібно пам’ятати так багато посилань у минулих фільмах, історіях та коміксах, що в якийсь момент легше просто плюнути на все.

4. Нумеруйте свої гібриди!

І останнє, четверте, яке не стосується безпосередньо культиварів – багато любителів, у тому числі вітчизняні, надивившись на все це, вирішують і собі пилити між собою різні види, а гібридам придумувати нові імена. Удачі в експериментах, але є одне прохання: використовуйте, будь ласка, підхід Юрія Павловича Сушака, який, крім імені, дає кожному гібриду свій порядковий номер виду SY-123 (SY – Сушак Юрій).

Нумеруйте свої гібриди! Ви ж самі потім мучаєтеся, намагаючись зрозуміти, наприклад, Haworthia ‘Kyo-no-koi’ і Haworthia ‘Amativeness’ – це те саме чи ні. Так навіщо підливати масла у вогонь, додаючи свій внесок у загальну плутанину?

Коли бачиш назву Haworthia ‘Steklo’ SY-116 (comptoniana x bayeri x springbokvlakensis), то по SY-116 стає зрозумілим авторство і у кого можна дізнатися подробиці. А коли зустрічаєш назву без такого номера – незрозуміло, куди бігти, де читати і взагалі це японці, наші чи хтось ще зробив. Або може взагалі там помилка в назві.

Висновок

Культивари хавортій — це водночас естетична знахідка та систематичний кошмар. Їхня доступність і різноманітність радують любителів, але відсутність чіткої реєстрації, дублюючі спотворення в назвах, хаотична гібридизація та ігнорування номенклатурних правил перетворюють їх на джерело колосальної плутанини.

Замість упорядкованої системи ми отримали безконтрольну творчість, де одна і та сама рослина може мати кілька назв, а гібриди видаються за чисті види. Щоб навести хоч якийсь лад, дотримуйтесь, будь ласка, простої рекомендації: якщо створюєте нові гібриди — фіксуйте їхнє походження та використовуйте систему номерів. Це хоч трохи полегшить життя тим, хто намагається дати раду цьому хаосу.