Гарбар О.В.
(кандидат біологічних наук,
Житомирський державний університет
імені Івана Франка)
На початку захоплення колекціонуванням кактусів аматори часто відносять до цієї родини всі рослини, що мають колючки і здатні запасати у своєму тілі вологу. Лише згодом приходить розуміння, що далеко не всі рослини, зібрані початківцем, належать до кактусових, хоча вони й мають ряд подібних ознак. Як правило наявність колючок та здатність запасати вологу – ознаки, притаманні великій групі рослин, яку називають сукулентами, куди належить і родина кактусових. Однак сукуленти – це не таксономічне поняття і жодного відношення до систематики не має. Сукуленти (лат. succulentus – соковитий, м’ясистий ) – поняття виключно екологічне. Так називають групу багаторічних посухостійких рослин, які здатні накопичувати воду в сильно розвиненій спеціалізованій тканині – водозапасаючій паренхімі і мають ряд морфологічних та фізіологічних пристосувань для її економного використання у посушливий період. На сьогодні налічується біля 15 000 видів сукулентних рослин, які належать до 80 родин. Не завжди рослини з однієї родини, що ростуть в однакових екологічних умовах, належать до однієї екологічної групи. Так із 331 роду молочайних (родина Euphorbiaceae ) сукулентними є лише 7. Окрім того, сукулентів багато в родинах Cactaceae , Aizoaceae , Crassulaceae , Orchidaceae , Bromeliaceae , Asclepidacae , Agavaceae , Asphodelaceae та ін.
Euphorbia obesa – представник родини молочайних
На нашій планеті всюди, де на одній і тій же географічній широті розміщені пустелі та напівпустелі, місцеві рослини незалежно від свого походження пристосовувались до умов життя подібним чином. Взяти хоча б молочаї. Кожен вид у цій великій родині набув форми та властивостей необхідних для виживання в місцях свого існування. Властивості ці відмінні і часто протилежні. Наприклад, молочай кипарисовий ( Euphorbia cyparissias ), характерний для української флори – це однорічна рослина, яка нічим не виділяється серед інших польових трав. Африканський молочай – E . obesa – багаторічна рослина, з м’ясистим водозапасаючим стеблом, позбавленим листя, що за своєю зовнішністю нагадує типовий кактус. Лише будова квітів та плодів свідчить про належність цих двох видів до однієї родини. Згадані види є крайніми формами пристосування до різних умов вологості у рослин однієї систематичної групи.
Популярний кімнатний сукулент – Stapelia grandiflora належить до родини Asclepiadaceae
Як молочаї так і кактуси мають різний ступінь пристосованості до переживання посухи. Однак переважна більшість кактусів належить до сукулентних рослин. Надзвичайно різноманітні за формою тіла ці рослини у 90% випадків мають високий ступінь сукулентності. У інших проявляються ознаки переходу до життя у посушливих умовах.
Перескії – деревоподібні або кущоподібні кактуси – мають нормальні стебла і листя, як усі дерева помірної зони. Однак їх листя та пагони все ж таки частково сукулентні. Перескіопсиси мають ще більшу здатність накопичувати і зберігати у своєму тілі воду, а циліндроопунції вже мають всі ознаки високого ступеня сукулентності. Гілки опунцій перетворилися в овальні членики, на яких утворюються циліндричні м’ясисті листочки, але вони тимчасові – через деякий час засихають і відпадають. Найвищий ступінь сукулентності притаманний найбільшій за числом видів групі кулястих та колоноподібних кактусів. Вони повністю позбавлені листя. На стеблі є лише колючки та волоски.
Колючки у кактусів – це не прикраса, вони відіграють дуже важливу роль в їх житті. Такі резервуари вологи, як кактуси серед пустелі, не могли б залишатись непоміченими тривалий час. Тому колючки є практично єдиним захистом від поїдання для більшості з них. Крім того колючки та волоски захищають рослину від спеки, вітру, сильного дощу, а також затримують росу і оберігають поверхню стебла від швидкого висихання. У інших сукулентних рослин, що мають колючки, вони виконують подібні функції.
Як бачимо, не кожен молочай так само як і не кожен кактус є сукулентною рослиною. Зрозуміло, що не кожна м’ясиста кактусоподібна рослина має бути кактусом. За якими ж ознаками можна відрізнити представників родини кактусових від інших сукулентів?
Ferocactus emoryi ( Cactaceae ) – такі колючки можуть захистити від будь яких посягань
Серед доступних рядовому кактусоводу ознак, за якими рослини можна віднести до родини кактусових, необхідно зупинитись на п’яти найважливіших:
- всі кактуси належать до класу дводольних;
- вони є багаторічними сукулентами;
- кактуси мають особливий орган, що називається ареолою;
- зав’язь плода у кактусів нижня;
- плід кактусових – ягода.
Що стосується першої ознаки, то для колекціонера практично важливі лише дві ознаки: по-перше, насіння цих рослин та їх проростки мають дві сім’ядолі, по-друге, у дводольних рослин камбій – тканина, за рахунок якої відбувається ріст рослини в товщину – розміщений у вигляді правильного замкненого кільця.
Проблему сукулентності ми обговорили досить детально раніше. Якщо висловлюватись коротко, то суть її в тому, що будь який кактус – сукулент, однак не кожен сукулент – кактус.
З точки зору любителя, найбільш важливою ознакою належності рослини до родини кактусових є наявність у них ареол. Якщо порівнювати кактус із листковими рослинами, то можна сказати, що ареола кактуса відповідає пагону і пазушній бруньці. Тобто насправді це не один, а два органи, що мають вигляд одного цілого. Верхня та нижня частина ареоли мають різні функції. На верхній частині, яка відповідає пазушній бруньці, з’являються бутони та молоді пагони у видів, що галузяться. Нижня частина, що відповідає пагону, дає колючки, які у кактусів легко відділяються від стебла: колючки кактуса самостійний орган, а не виріст епідермісу, як, наприклад, шипи африканських молочаїв.
Ареола Ferocactus recurvus
Поняття „нижня зав’язь” говорить про те, що у кактусів та частина квітки, із якої після запліднення розвинеться плід, розміщена нижче пелюсток (як, наприклад, у огірків).
Плоди ферокактуса (нижня зав’язь – на верхівках помітні залишки оцвітини).
Остання ознака, що стосується типу плода у кактусових, може викликати певні труднощі у початківця. Справа у тому, що ботанічне поняття „ягода” часто не співпадає з побутовим значенням цього слова. Плоди кактусів, незалежно від розміру і форми, завжди є типовими ягодами: їх дрібне насіння міститься у м’якоті, вкритій шкірястою оболонкою.
Плоди ферокактуса у розрізі (помітне дрібне насіння, вкраплене у соковиту м’якоть)
Перераховані п’ять ознак дозволяють упевнено встановити, чи належить ваша рослина до родини кактусових. Однак, якщо в результаті перевірки, ваш початковий діагноз не підтвердиться і ваш „кактус” виявиться „самозванцем” – це не привід для відчаю. Рідко можна зустріти колекцію кактусів, у якій немає жодного іншого сукулента. Ця екологічна група рослин настільки велика і різноманітна, що обійти їх увагою практично не можливо.