Гарбар О.В.
(кандидат біологічних наук,
Житомирський державний університет
імені Івана Франка)
Яка користь від кактусів?
Це питання задають мені найчастіше,
і щоразу я знову і знову дивуюсь,
чому запитуючі так стурбовані корисністю саме кактусів.
Ніхто ж не цікавиться,
яка користь від акваріума
з тропічними рибками
або від колекції сірникових коробок,
не кажучи вже про грядку духмяного горошку.
І. А. Залєтаєва
Якби кактусів не було в природі, їх напевне, видумали б автори науково-фантастичних фільмів про інопланетян. Незвичайний вигляд цих рослин, можливо, є однією з причин їх популярності. При правильному догляді кактуси щорічно цвітуть і в цей час викликають захоплення у всіх без винятку. Сам же володар „колючого чуда”, спостерігаючи результати своєї праці, стає, в кінцевому рахунку, справжнім ентузіастом розведення цих рослин. Тому, цілком зрозуміло, що питання, подібні до наведеного у назві статті, 
виникають в першу чергу у людей, які ніколи не цікавились кактусами. Навіть для колекціонера-початківця відповідь є очевидною: вирощування цих дивовижних рослин, як і будь-яке інше „колекціонерське” захоплення, в першу чергу задовольняє цікавість та естетичні потреби людини, розширює коло його інтересів та значно збільшує число друзів…
Однак практичне значення кактусів цим не обмежується. Звичайно найчастіше кактуси знаходять застосування на своїй історичній батьківщині.
Корінне населення американського континенту здавна використовує ці рослини для найрізноманітніших потреб: їх вживають у їжу, використовують як ліки, будівельний матеріал та на корм худобі. Деякі кактуси знайшли застосування в релігійних обрядах індіанців як Північної так і Південної Америки.
Соковиті плоди багатьох кактусів мають приємний смак і вживаються в їжу. Найвідомішими серед них є плоди Опунції фікус-індіка (Opuntia ficus – indica). Ця рослина тривалий час культивується не лише в Америці але й в країнах Середземномор’я. На Сицилії, наприклад, використовують сік з плодів цього кактуса для приготування сиропу та джему, а з висушених квітів заварюють чай. Корінні жителі Америки крім того вживають у їжу очищені від колючок стеблові членики цієї рослини. Їдять також плоди іншого кактуса – Карнегії гігантської ( Carnegiea giganteae), більш відомого під місцевою назвою „Сагуаро”. Їстівні плоди багатьох колоноподібних кактусів місцеві жителі називають „пітахайя”. Так в пустелі Сонора збирають та вживають у їжу плоди шести видів роду Стеноцереус (Stenocereus), а один вид – S . stellatus – навіть вирощується як культурна рослина. Фрукти двох видів роду Пахіцереус (Pachycereus) вживаються свіжими, а з плодів Міртилокактуса геометричного (Myrtillocactus geometrigans), крім того, виготовляють сухофрукти. Надзвичайно смачні плоди, що за смаком нагадують суницю, дають деякі види роду Ехіноцереус (Echinocereus).
Стебла деяких кулястих кактусів також вживаються в їжу. Наприклад, з Ферокактуса вісліцена (Ferocactus wislizeni) солодощі готуються наступним чином: зрізається верхівка рослини та колючки, після чого кактус розрізається на невеликі шматки, які посипаються зверху сухими мескітовими бобами і варяться тривалий час у невеликій кількості води. Близький родич цього виду – F . histrix йде на виготовлення цукатів. Свіжі шматки стебла варяться 2-3 години, потім додається рівна частина цукру, після чого вони варяться ще день або два до загусання. Отриману масу розкладають у форми і підсушують.
На карибському узбережжі, Юкатані та інших тропічних районах Мексики культивується Гілоцереус ундатус (Hylocereus undatus). Цей вид є також популярною культурою у В’єтнамі, де його плоди називають драконовими фруктами (за своєрідні вирости на поверхні, схожі на гребені дракона). Значна кількість цих фруктів експортується в інші країни Азії. Останнім часом цей екзотичний фрукт можна зустріти і в київських супермаркетах.
Південноамериканські індіанці вживають у їжу Неовердерманію (Neowerdermannia vorwerkii). Цей невеликий сферичний кактус очищується, відварюється і вживається як картопля жителями високогірної Болівії. Щороку збирається близько 30 000 цих рідкісних рослин для приготування ритуальних страв.
Кактуси служать їжею не лише для людини, але й для домашніх тварин. В деяких районах Мексики опунції в очищеному від колючок та глохідій вигляді використовують на корм худобі з такими визначними результатами по підвищенню надоїв корів, що густі зарості опунцій місцями зовсім винищено, і фермери їздять за ними за десятки кілометрів.
Цереуси здавна застосовують як будівельний матеріал. Огорожі із живих кактусів дуже поширені в Мексиці та багатьох інших країнах Центральної і Південної Америки. Суха деревина стебел старих цереусів застосовується як легкий і міцний матеріал для будівництва житла. Деревина дрібніших кактусів служить для місцевих ремісників сировиною, із якої вони виготовляють численні сувеніри, що розкуповуються туристами.
Мексиканські індіанці здавна використовують опунції з лікувальною метою. Прокип’ячене та розрізане вздовж стебло Опунції вульгаріс (Opuntia vulgaris) застосовують у вигляді припарок. Корені опунцій мають сечогінні властивості, а слизистий сік деяких видів допомагає при захворюваннях печінки. Препарати з Селеніцереуса великоквіткового ( Selenicereus grandiflorus) вже тривалий час застосовуються в медицині для лікування серцево-судинних захворювань. Цілий ряд кактусів містять у своєму складі 
антибіотики. Найбільшу їх кількість виявлено у лофофорі вільямса (Lophophora williamsii) та пелецифорі аселіформіс (Pelecyphora aselliformis).
Вищезгадана лофофора вільямса здавна використовується в народній медицині індіанців та релігійних обрядах. Однак ця тема заслуговує на окрему розмову.
Слід також відзначити деякі негативні наслідки спілкування людини з кактусами. У 20-х роках минулого століття в Австралії, а у 40-х на Гавайських островах сталися досить повчальні катастрофи. Завезені сюди опунції розмножились так швидко, що стали справжньою загрозою для фермерів: їх худоба гинула, наївшись безколючкових опунцій з глохідіями. Врешті вчені знайшли вихід – над районами, де росли опунції , з літаків розсіяли кактусового шкідника, який швидко покращив ситуацію.
Не можна також обійти увагою ще одну область „застосування” кактусів людиною. Невідомо звідки, але з’явилось повір’я, що кактуси якимось чином притягують і поглинають комп’ютерне випромінювання.
Чи є реальна основа у цього повір’я? Більша частина випромінювання надходить від монітора. При цьому 4/5 його проходить через екран. Для поглинання фронтального випромінювання або в захисні екрани, або в трубку монітора вбудовують спеціальні сітки. Сучасні монітори обов’язково мають екранізуючий захист. Зрозуміло також, що випромінювання поширюється радіально, у всі сторони. Але кактуси не відтягують на себе випромінювання монітора, вони можуть поглинати лише ті промені, що потрапили на них безпосередньо. Тому людина за відсутності захисних пристосувань отримує таку ж дозу, що і без рослини. Отже, від кактуса біля комп’ютера користь сумнівна, а от шкода для рослин очевидна. В умовах низької освітленості вони приречені на повільну смерть (достатня освітленість для кактусів може бути забезпечена лише на підвіконні).